Історія не знає ні року, ні місця народження футболу. Але цей «пробіл» говорить тільки на користь самого футболу - свідчить і про давність гри в м'яч ногами, і про популярність її у багатьох народів земної кулі.

З дуже давніх пір цікавило людей питання: хто ж винайшов цю гру? Археологічні розкопки переконливо довели, що якийсь "предок" футболу жив ще в Давньому Єгипті: вчені виявили тут не тільки зображення гри у м'яч, але і самі м'ячі.

Історики стверджують і те, що гра в м'яч ногами була улюблена для китайських воїнів за дві тисячі років до нашої ери, і те, що прабатьків футболу слід шукати в Стародавньому Римі і в тій же древній Греції.

Отже, футбол - одна з найстаріших спортивних ігор, походження якої відноситься до далекого минулого. Але, звичайно ж, її найбільш стародавні різновиди, такі, як, скажімо, римський «гарпастум» або грузинська «справа», оспівана Шотой Руставелі, значно відрізнялися від гри, яка в XX столітті завоювала всесвітнє визнання.

Відомий французький історик футболу Моріс Нефферкорн стверджує: прямим предком сучасного футболу можна сміливо назвати «ла суль» - гру, в якій дві команди ганяли шкіряний м'яч, наповнений ганчірками або повітрям. Ця гра вже в середні століття була популярна на батьківщині Нефферкорна.

Ні, не від "ла суль", а від «кальчіо» - ігри, поширеної в XVI столітті у Флоренції, - пішов сучасний футбол, стверджують італійські спортивні історики. На доказ згадують, що в «кальчіо» грали шкіряним м'ячем на полях розмірами 100х50 м.

Але, мабуть, найбільше підстав вважати себе родоначальниками футболу в англійців: саме тут футбол вперше був названий футболом.

Давайте перенесемося в XII століття, в середньовічну Англію, де футбол тільки починав свій шлях. У містах Англії у футбол грали на ринкових площах і навіть на вузьких кривих вулицях. Чисельність граючих доходила до ста і більше чоловік. Грали з середини дня і до заходу сонця. Обмежень майже ніяких не існувало. Можна було грати руками й ногами, можна було хапати гравця, який володіє м'ячем, збивати його з ніг. Як тільки гравець був з м'ячем, за ним негайно біг веселий, буйний натовп гравців. В азарті гри з тріском руйнувалися торгові намети, в друзки розносилися базарні ятки. Повні жаху, притискалися до стін будинків солідні городяни, ченці і навіть лицарі... У селах навіть річки не служили гравцям перешкодою. Траплялося, що деякі гравці тонули при переправі, але цього часом навіть не помічали. Англійський письменник Лонгвуд писав про футболістів, що у них "щоки в синцях, ноги, руки і спини переламані, вибиті очі, носи, повні крові..."

А іноземець-мандрівник Гастон де Фуа, спостерігаючи за грою у футбол, вигукнув: "Якщо англійці називають це грою, то, що ж вони називають бійкою?!"

Дуже скоро проти футболу ополчилися церковники, феодали, купці - всі вони вимагали заборонити футбол. Ця народна гра здавалася їм занадто неспокійною та небезпечною: вона згуртовувала людей, частенько під приводом гри у футбол збиралися невдоволені. Особливо шаленіли церковники, які називали футбол "вигадкою диявола", "бісівським радением". Виконуючи волю феодалів, король Едуард II в 1313 році заборонив гру в футбол в межах міста. У королівському указі він був названий "біснуванням з великим м'ячем". Спеціальним едиктом від 13 квітня 1314 король вдруге заборонив гру в футбол в межах Лондона. У цьому едикті говорилося: "З огляду на те, що польоти м'ячів викликає в місті занепокоєння і заподіює часто нещастя, ми наказуємо заборонити в майбутньому подібні ігри у межах міста. Винні підлягають ув'язнення в тюрму".

Після цього указу ігри стали проводитися на пустирях за містом - подалі від королівських стражників і шерифів.

У 1333 році Едуард III заборонив взагалі "всякий біг наввипередки", в 1349 році він же наказав шерифам, що "стрільба з лука закинута через даремних і беззаконних ігор у футбол". Король наказав шерифам "по можливості переслідувати пусті заняття грою в м'яч". У 1389 році Річард II заборонив футбол в межах усього королівства. Покарання були встановлені найсуворіші, аж до ... СТРАТИ!

Незважаючи на заборони, народ продовжував грати у футбол. Розповідають, що навіть вічно похмурий і мовчазний, побожний пуританин Олівер Кромвель - "Пан Мовчання" - в юності грав у футбол. Тільки в 1592 році заборона на гру була знята в Шотландії, а в 1603 році і в Англії. Народ відстояв свою улюблену гру, але ще довго футбол вважався "підлою", "плебейською" грою.

На Русі з давніх часів теж існували ігри з м'ячем, схожі на футбол. Грали в постолах на льоду річок або на базарних площах шкіряним м'ячем, набитим пір'ям.

Цікавим є опис старого російського футболу в "Нарисах бурси" автором якого став письменник М. Г. Помяловський: "На лівій стороні двору близько сімдесяти чоловік грають в килу - шкіряний, набитий волоссям м'яч, величиною з людську голову. Дві команди сходилися стіна на стіну; один з учнів вів килу, повільно пересуваючи її ногами, в чому й полягала суть гри, тому що від сильного удару м'яч міг перейти в протилежний бік - у табір ворога, де й заволоділи б ним ... "Кіла!" - Закричали учні, - це означало, що місто взято. Переможці в захваті і з гордістю поверталися на своє місце. Їм було весело ... "

На гру в м'яч російські люди йшли охочіше, ніж до церкви, тому саме церковники в першу чергу закликали до викорінення народних ігор. Церква заявила: "Якщо хто-небудь у свята, або посеред тижня, буде грати в народні ігри, то тей сім років буде картати і буде сто поклонів на день робити і двісті молитв читати".

Особливо шаленів лютий вождь старовірів-розкольникі Аввакум, що закликав спалювати учасників ігор! В указі царя Олексія Михайловича від 1648 року було сказано про тих, хто грає в м'яч таке: "Люди, які роблять такі богомерзні справи як те, що грають у м'яч повинні бути покарені... Я б велів їх бити батогами, а тей, хто не перестане робити цього богомерзного діла, засилати в Украйні міста(окраєни міста) і спалювати!"

Але марною справою було те, що цілими століттями царі і королі, церковники й феодали вводили різні заборони на гру - футбол виявився сильнішим всього, - благополучно жив і розвивався, придбав сучасну форму і став олімпійським видом спорту. Тепер ніхто не може уявити світ без футболу!